Дієвою формою зв’язку шкільної географії з життям є краєзнавчий принцип навчання. Бо, як визначено в програмі з географії для загальноосвітніх шкіл, одним з головних завдань шкільного курсу географії є формування в учнів цілісного географічного образу планети Земля, починаючи від вивчення рідного краю й держави та закінчуючи пізнанням глобальних закономірностей і процесів.

Відомо, що краєзнавчий принцип у викладанні географії надає можливості навчати учнів географії відповідно до старого дидактичного правила «від відомого – до невідомого», «від близького – до далекого».

Збагачення учнів краєзнавчими знаннями й пізнавальним досвідом дає їм можливість активніше брати участь у вирішенні таких навчальних проблем, як:

а) порівняння нових фактів зі своїми життєвими спостереженнями;

б) виявлення в них рис схожості та відмінності;

в) уміння за теоретичними уявленнями бачити предмети навколишньої дійсності;

г) вироблення вміння застосовувати одержані знання.

Географічні поняття, що застосовуються школярами на прикладі свого краю, є найбільш переконливими, легко запам’ятовуються. Зв'язок з найближчим оточенням надає практичної спрямованості навчанню: у дітей виробляються навички поводження в природі, спостережливість, з’являється інтерес до екологічних та народногосподарських проблем. Відомості про свою місцевість – це та «навчальна лабораторія», яка потрібна географу так само, як фізику чи хіміку, - шкільна лабораторія з їх предметів. Виходячи з власного досвіду, хочу зауважити, що для вчителя географії цінним є не тільки підготовка краєзнавчого матеріалу, але й складання тематичного плану щодо здійснення краєзнавчого підходу в процесі навчання.

Краєзнавчий підхід дозволяє перевести кінцеву мету діяльності учнів із засвоєння інформації про певні географічні об’єкти на їх дослідження.